- заповідати
- —————————————————————————————заповіда́тидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
заповідати
Смотреть что такое "заповідати" в других словарях:
заповідати — заповісти (залишати що н. комусь у спадок), відказувати, відказати; відписувати, відписати, записувати, записати, переписувати, переписати (даючи письмове розпорядження) Пор. залишати I, 2) … Словник синонімів української мови
заповідати — а/ю, а/єш, недок., запові/сти, і/м, іси/, док., перех. 1) Висловлювати свою передсмертну волю. || Залишати що небудь комусь після своєї смерті у спадок. 2) перен. Давати які небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін … Український тлумачний словник
заповідати — відам, даш, Ол. 1. Оголошувати, оповіщати, об являти, заявляти. 2. Висловлювати свою передсмертну волю. 3. Передвіщати, віщувати. Слухам радийо, жебы чути, яку погоду заповідают на заран … Словник лемківскої говірки
заповідання — I запов ідання я, с., діал. Заповіт. II заповід ання я, с. Дія за знач. заповідати … Український тлумачний словник
заповіданий — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заповідати. || запові/дано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
заповісти — див. заповідати … Український тлумачний словник
заповісти — див. заповідати … Словник синонімів української мови
заповідь — «дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII] … Толковый украинский словарь
дати — ДА|ТИ (>3000), МЬ, СТЬ гл. 1. Дать (давать) в руки, вручить: <ѹзьр>ѣ нища нага и печѩльна. и съвлъкъ сѩ дасть <ѥмѹ> одеждю свою. Изб 1076, 269; повелѣ нали˫ати вина юже ношаше викию и дати ѥмѹ. ЖФП XII, 51б; съньмъ прьстень съ рѹкы … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
лѢговати — заповідати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
